батярська (Західно-Українське говіркове) – тут хуліганська, щоправда в дещо добрішому значенні, не в злісному. Батяр – такий собі гульвіса подібно до вар'ята – ще одне файне розмовне слівце, яке походить від латинського varia – змінний, непостійний.


впровадник (новотвір) – замінник змавпованого слівця продюсер (від англ. producer), яке повсякчас недоладно вживається, без розуміння його витоків. Зазвичай продюсером називають особу, котра дає/вишукує під виконавця гроші. Насправді, впровадник охоплює значно ширше коло діяльності, аніж просте залучення коштів. Здебільшого, впровадники – це люди, які власне і створюють ту чи іншу співочу одиницю: випещують задум, що то має у підсумку бути – шукають того, хто підходить на втілення задумки – займаються подальшою розкруткою і т.д. – словом, впроваджують свою ідею в життя. Від цього і впровадник – тобто головний затійник і втілювач свого ж задуму. Впровадником може бути як сам пісняр безпосередньо, наприклад Олег Скрипка, Руслана (особистості, що зробили себе самі), так і особа, яка стоїть за лаштунками й до клавіш особисто навіть не доторкається, наприклад Юрій Фальоса в Ані Лорак.

На "постсовку" існує одна величезна плутанина: продюсер в первинному (англомовному) розумінні це той, хто доклався насамперед до співочого обличчя гурту/пісняра, а не до грошового боку справи – такий собі звукотворець, який вибудовує загальне згучання виконавця і до його підприємницького боку справи взагалі може не мати жодного відношення. У нас же в продюсера запхнули все: і звукотворення, і ведення справ (завідуючий), і вигадку співочої одиниці взагалі.

Наприклад, свого часу Брайан Іно (Brian Eno) поставив звучання платівки 1987 року "The Joshua Tree" (Дерево Джошуа) культовій нині ірландській ватазі Ю2 (U2). Ця платівка стоїть осібно в усьому музичному літописі групи. Але він не доклався до створення Ю2 – гурт існував і випускав диски вже й до того; він не займався розкруткою гурту – то робили видавці; він не вів поточних справ музикантів тощо. Натомість займався тим, що і має робити producer по-тамтешньому – ставив звучання "ю-тушникам".


гудець – питомо Українська назва музиканта. Музикант є похідним від слова музика, яке у свою чергу походить від нічого іншого, як Муза – в давньогрецьких притчах одна з дев'яти богинь – покровительок поезії, мистецтв і наук. Однак того не могло бути, аби у наших пращурів славетних не було такого явища, як музика. А раз було явище, то має бути і Слово, яке його означає. З одного боку, то були Співи, Спів, позаяк саме людський Голос був першим з поміж інструментів. Однак згодом, з появою розмаїтих свистків, сопілок, дудок – найпростішого (але вже штучних, зроблених вже руками людини) музичного знаряддя мусило виникнути й слово, для опису цього новітнього на той час явища. Підказку зокрема можна знайти у Чеській мові, в якій нема слова музика (!) – натомість є hudba [гудба]. Воно й логічно: слов'янській співочій традиції не притаманні за природою своєю ударні інструменти, які з'явилися значно пізніше за оту "гудьбу", а тим паче за чистий горловий спів. Отож розмаїті трубадури та гравці у нас не просто грали, а саме гуділи або ж дуділи, і видавали не музику, а гучання, гудовиння тощо. Звідси й гудець.


додатно – питомо наше слово у смислі позитивно. Власне, вживання у такому значенній слів додатний/від'ємний насильно вичавлені зі щоденного ужитку. Ось що пише з цього приводу визнаний мовознавець Олександр Пономарів у своїй замітці "Повернення до національних засад в Українській термінології": "Раніше слова від’ємний і додатний були не тільки математичними термінами, а вживались і як терміни фізичні, а також у переносному значенні, тобто можна було сказати додатний (від’ємний) заряд, додатні (від’ємні) риси, наслідки тощо". Не все, що було раніше є зле. Повністю цю працю можна прочитати за ланками:
http://www.dovidka.if.ua
http://www.lp.edu.ua


забійник – ударний, забійний гудецький твір (пісня чи просто награння), який зльоту розпізнається пересічним обивателем. За смислом забійник можна порівняти, зокрема, з польським przebój [пршéбуй] – обидва слова означають те саме, що й передирка з англійської hit [гіт]. Щоправда, забійником варто називати будь-яку дійсно влучну річ, яка підриває ноги у танок або ж просто викликає у слухача притік відчуттів, емоцій, без прив'язки до "розкрученості" тої чи иншої пісні: за сьогоднішніх можливостей втовкмачування в голови, найбільш відоме награння, те, яке найкраще продається далеко не означає, що воно є довершеним з мистецької, смакової, виховної точок зору. Наприклад, співанка "Вишенька" з останньої плити Каті Чілі "Я – Молодая" є чи не найвиразнішою, найсамобутнішою стежиною на кружальці, але хто її (на мить написання цих рядків) на загал чув, хто її бачив? Тож, по-суті, "Вишенька" є забійником, хоча далеко не найбільш розкрученим твором.


зазивала – тут у значенні реклама, рекламний ролик. Взагалі слово реклама приперлося до нас від французького reclamé, а там воно взялося від латинського reclamо – вигукую, кличу. У слов'янському звичаї ще донедавна, менше якихось 100-70 років тому роль "реклами" виконували зазивали, зазивали, які дотепними, часто віршованими рядками закликали люд на ярмарках, торговицях чи навіть просто у подвір'ї багатоповерхівок підходити-налітати й розбирати той чи инший крам. У гонитві привабити до себе якомога більше покупців зазивала намагався прихвалити товар, здебільшого прибрехавши його якості, що цілком відповідає і сьогоднішній сутності реклами. Виходячи з цього, доцільніше було б оте зарозуміле й пафосне "рекламний ролик, реклама" називати своїми іменами – зазивний (зазивальний) ролик, зазивала. Для тих, хто подає свій крам чи послуги чесно, без брехні – образи ніякої, бо самі по собі ці слова не несуть жодних поганих відтінків. Для тих же, хто у рекламі відверто дурить народ, то глядачеві/слухачеві відразу має згадатися образ отого брехунця-зазивали – все на свої місцях.

До речі, ремесло зазивали у нашу, здавалося б надсучасну добу, себе не вижило: продовжувачами їхньої справи є, приміром, люди, котрі роздають листівки-запрошення відвідати якусь крамницю, зубного лікаря чи курси англійської мови за певною адресою –- щоправда, роблять вони це нині здебільшого мовчки, але ж суть! Існують й зазивали в прямому смислі слова: наприклад, на зупинках маршруток біля ст.м. Петрівка у Києві, та й не тільки там, які припрошують сідати в автобус, що їде у певному напрямку і мають від водіїв з того свій відсоток. А подорожньому натомість не треба смикатися помежи транспортом у пошуках �